Історія шкільної бібліотеки розпочалася у 1977 році. До цього часу бібліотеки як структурного підрозділу школи не було. Невелика кількість книжок розміщалась у маленькій архівній кімнаті, де з одного боку стояли стелажі з архівними документами, а з іншого – з дитячими книжками. У різні періоди історії школи функції бібліотекаря виконували вчителі: Папакіна Лідія Павлівна –вчитель географії, Корючева Марія Харлампівна – вчитель російської мови та літератури, Джансиз Світлана Дмитрівна- піонервожата,а згодом вчитель рос.мови та літератури,директор школи;Самарська Антоніна Леонідівна та Тельбізова Адель Кирилівна – вчителі трудового навчання. Вони працювали бібліотекарями за доплату 10% до свого посадового окладу,потім на половину ставки бібліотекаря. Сумарний та інвентарний облік книжок, які надходили з районного відділу освіти, не вівся, відкритого доступу до фонду не було.
Папакіна Лідія Павлівна
Корючева Марія Харлампівна
Джансиз Світлана Дмитрівна
Самарська Антоніна Леонідівна
Тельбізова Адель Кирилівна
Все змінилося у 1977 році, коли селищна рада народних депутатів,на балансі якої утримувалась школа, виділила кошти на оплату посади бібліотекаря. Розпочалася повноцінна робота шкільної бібліотеки. На той час очолила її Пахолок Валентина Петрівна, бібліотекар за освітою і за покликанням. З приміщення було вилучено архів, розширилася площа бібліотеки, всі книжки, які на той час знаходились у наявності, були занесені до інвентарної та сумарної книг. У першій інвентарній книзі було зафіксовано 1300 примірників книг і брошур.
У 70-80-ті роки всі – і малеча, і дорослі- любили читати. Почали поступово поповнюватися фонди. В ті роки у школі з’явилися книжки серій “Шкільна бібліотека», «Бібліотека світової літератури для дітей», серія енциклопедичних галузевих словників: юного натураліста, мовознавця, фізика, хіміка, техніка, музиканта,математика…З учнями було працювати дуже цікаво, адже у школі панував культ книги, проводилося багато різноманітних заходів з метою популяризації кращих зразків дитячої світової літератури.
Перегорнемо деякі сторінки історії шкільної бібліотеки. На світлинах можна побачити учнів, які вже привели до школи своїх дітей, а то й онуків. Як правило,ті, хто любив книжку у шкільні роки, стали здебільшого успішними людьми.Багато з них вибрали професію вчителя і працюють у рідній школі. Серед них – Терстуях Світлана Іванівна- директор нашої школи,вчитель математики, РаєвськийСергій Альбертович-завуч, вчитель фізики,Раєвська Ганна Леонідівна- вчитель креслення та образотворчого мистецтва, Джансиз Світлана Дмитрівна- вчитель рос.мови та літератури, згодом директор школи, Джеломанова Олена Дмитрівна і Ляпіна Анастасія Валеріївна-вчителі іноземної мови, Мартиненко Лариса Григорівна, Гунченко Марина Анатоліївна, Каплан Світлана Іванівна, Ісаєва Христина Володимирівна – вчителі початкової освіти, Коломоєць Тетяна Василівна- вчитель української мови та літератури,Присяжнюк Вікторія Миколаївна- вчитель математики, Бикова Тетяна Альбертівна- вчитель російської мови та літератури, Роменська Алла Іванівна- вчитель географії, Ковальов Денис Олександрович- вчитель інформатики, Підлубна Євгенія Олександрівна - вчитель фізичного виховання. Хочеться вірити, що скромний внесок шкільних бібліотекарів у виховання майбутньої людини був недаремним.
З грудня 1977 року й по сьогоднішній день незмінною господинею у царстві книг є Пахолок Валентина Петрівна.(ФОТО бібліотеки з біб-рем, кілька)
Бібліотека нашої школи – місце багатолюдне, по-хорошому неспокійне, затребуване. Це важлива ланка у освітньому процесі, яка є невід’ємною його частиною, улюблене місце багатьох учнів. Тут можна не тільки взяти потрібну літературу, а й просто змінити оточення, перевести дух після важкої контрольної, пошепотіти з подругою чи просто погортати сторінки журналів. А буває , що забігши за компанію, побачити щось таке, за чим захочеться повернутись; пограти тихенько в шахи чи поділитися думками, знаючи, що тебе уважно вислухають і дадуть пораду. Ти прийшов у це царство книг – і ти тут єдиний, як і всі інші. Ось чому бібліотеку частіше відвідують ті, кому важко знайти спільну мову з однокласниками чи з батьками. Тут несподівано стають лідерами соромливі діти,кращими помічниками – середнячки у навчанні, тобто бібліотека є місцем психологічної розгрузки і зміни соціальної ролі.
Своїми бібліотечними засобами ми допомагаємо учням вирішувати їх проблеми. Звичайно, наше головне знаряддя праці- книга, яка є не тільки джерелом знань, а й джерелом тієї самої загальної культури, якої нам так часто не вистачає.
Головне багатство нашої бібліотеки- її читачі: кмітливі, ерудовані і не дуже, веселі і іноді сумні, говіркі і мовчазні, дружні, допитливі – для всіх є місце у моєму серці. Що їх чекає у майбутньому? Якими будуть бібліотеки?
Хочеться вірити,що бібліотеки у майбутньому не зникнуть. Вони просто зміняться. Якщо раніше вони надавали інформацію, якої більше ніде немає, то сьогодні вони забезпечують комфортне місце для роботи й спілкування. Бібліотека по великому рахунку потрібна не стільки для пошуку інформації, скільки задля комфортного засвоєння цієї самої інформації.
Відомий письменник-фантаст Іван Єфремов, який жив і творив у середині ХХ століття, так уявляв собі бібліотеку майбутнього: « Мені уявляється бібліотека, що схожа на гігантську автоматичну телефонну станцію, яка з’єднується спеціальною установкою з кожним абонентом-читачем. Серед складних автоматів я бачу інженерів зберігання та видачі знань і досвіду людства – бібліотекарів майбутнього, які упевнено розбираються у кодах та шифрах тематичних «ниток» і «ліній» смаків, інтересів, запитів кожного читача».
Багато його припущень збулось, і сучасна бібліотека має нові технології для задоволення читацьких запитів. Так і до кінця ХХI століття- у шкільних бібліотеках відбудуться такі зміни, яких ми не можемо й припустити сьогодні. Історія продовжується…