Солодкий Олександр
Врятуймо Сіверський Донець!
Водна артерія Донбасу
Всім милувала око:
Донецької землі окраса
Спокійний та глибокий.
Та потім велетні-заводи
Спаплюжили картину –
В Донець скидали, як відходи,
Хімічні речовини.
Поля до водного відрізу
Оралися безмежно.
Виготовлялись пивні діжі
З дубів правобережжя.
Не той Донець сьогодні, друже!
Чагарником покритий густо
І обмілів. Він занедужав,
Навіть змінив місцями русло.
Давно вже треба бити в дзвони,
Що помирає наша річка.
Знай: згідно Божого закону
Вода – святе, корисне, вічне!
Героям – слава!
Из-под контроля вышел мирный атом
И страшным пеплом землю окропил.
Чернобыль! Через 30 лет он бьет набатом,
Взывая: берегите этот мир!
Покинул зону человек и аист,
Косуля задыхается в аду,
Снежинки здесь к земле не долетают,
Съедает их обычно атом на лету.
Дракон – реактор постоянно дышит.
На амбразуру шли герои. Как в войну
Был дан приказ: не только лично выжить,
Но и спасти от радиации страну.
Ряды наших спасителей редеют.
За их здоровье Богу помолюсь.
Не забывайте ликвидаторов, премьеры,
Героям – слава! Вами я горжусь!
Александр Солодкий
Обращение к ровесникам
Мой стих для вас, ровесники,
Послушайте, друзья,
Доверьтесь мне,
Точно не вру я.
Пьете водку, пьете и вино,
А что же будет дальше-
Вам все равно.
Курить -вы знаете-
Очень плохо,
Я вам говорю
Честно, без подвоха.
А наркотики прямо
В венах у вас,
Задумайтесь, люди,
Прямо сейчас.
Пусть войдет у вас
В хорошую привычку-
Займитесь спортом
И будет все отлично.
Губить себя не надо,
Здоровым надо быть,
И турники, и гантели
Стоит любить.
«Ведь жизнь впереди»,-подумал я.
А теперь задумайтесь
И вы, мои друзья
Александр Солодкий
Не терпит фальши красота
Раскрыт мольберт. Между березок
Цветущий луг, снуют стрекозы.
В траве густой гнездятся птицы,
Перед мольбертом шмель резвится.
В конце пейзажа – облака,
И лишь чуть – чуть видна река.
Застыл художник у холста –
Не терпит фальши красота.
Александр Солодкий
Шаную Володимира Сосюру
Був комунаром та інтернаціоналістом,
Але не будував між першим й другим мури.
Таким зліпив Донбас зі свого тіста
Поета Володимира Сосюру.
Шаную за талант свого я земляка,
Його вірші завжди бентежать душу.
Мене єднає з ним Донець – ріка
І Україна. Їй служити, як Сосюра, мушу.
Рідна земля у кожного одна.
Які б у нас не виникли проблеми,
Вона усіх докупи об’єдна
Й розв’яже будь-який конфлікт, чи - то дилему.
Олександр Солодкий